Закон України Про очищення влади

Термін “люстрація” (lustratio, piacula, piamenla, caerimoniae) в греко-римській міфології означав ритуали очищення від моральної скверни. Термін “люстрації” виник у Європі та увійшов у практику суспільних відносин у другій половині XVI століття. Люстрації (від латинського lystratio) означали податкову або фінансову ревізії, деталізуючись у описи державних маєтностей для податкових і військових потреб, що здійснювалися кожні п'ять років у Речі Посполитій за ухвалою Польського Сейму 1562 року.

Люстрації містили відомості про якість земель, кількість населення, господарські витрати, чистий прибуток маєтностей та ін. Вони складалися не адміністрацією маєтку, а спеціальними чиновниками – люстраторами або люстраційними комісіями, які виконували ще й ревізорські функції.

Після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття російський уряд зберіг проведення люстрацій на території колишніх польських володінь до 1876 року. Наприкінці другої половини XX століття у Східній Європі термін “люстрація” набув нової якості. Його почали застосовувати у зворотному напрямі – щодо власне чиновників високого рангу, які скомпрометували себе, перебуваючи на публічній службі. Наслідком люстрації є тривала або довічна заборона займати посади в системі публічної служби відповідних держав.

Крім цього, люстрації підлягають усі члени комуністичних партій країн Східної Європи. Предметом люстрації є політична лояльність. Вона передбачає вірність законам, які діють, підзаконним нормативно-правовим актам інститутів влади (інколи, лише формальна), що особливо важливо під час переходу від авторитаризму й тоталітаризму до демократії для встановлення політичного плюралізму.

Механізми люстрації були запроваджені в Німеччині, Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії, Литві, Латвії, Естонії, а також Грузії, що посприяло досягненню політичного консенсусу у відповідних країнах.

Перелік нормативно-правових актів щодо очищення влади

Закон України

 Акти Кабінету Міністрів України

 Наказ Міністерства юстиції України